1. У разі виявлення ознак пожежі (горіння) кожний працівник зобов’язаний:

• - негайно повідомити про це оперативно-рятувальній службі за телефоном «101» або «112». При цьому необхідно вказати місце розташування об’єкта, кількість поверхів будинку, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;
• - вжити (по змозі) заходів для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей;
• - повідомити про пожежу керівнику чи відповідній компетентній посадовій особі та/або черговому на об’єкті;
• - за потреби викликати інші аварійно-рятувальні служби.

2. Посадова особа Товариства, яка відповідає за пожежну безпеку, зобов’язана:

• - перевірити, чи викликали Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту (продублювати повідомлення), довести подію до відома директора Товариства;
• - за загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовувати для цього наявні сили й засоби;
• - видалити за межі небезпечної зони усіх працівників, не пов’язаних із ліквідуванням пожежі;
• - припинити роботи на підприємстві, крім робіт, пов’язаних із заходами для ліквідування пожежі;
• - за потреби вимкнути електроенергію (за винятком систем протипожежного захисту); зупинити транспортуючі пристрої, агрегати, апарати; перекрити сировинні, газові, парові та водяні комунікації; зупинити системи вентиляції в аварійному і суміжних із ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та вжити інших заходів, щоб запобігти розвитку пожежі і задимленню будинку;
• - організувати зустріч підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, допомогти їм обрати найкоротший шлях для під’їзду до осередку пожежі та встановити техніку на зовнішні джерела водопостачання;
• - одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;
• - забезпечити, щоб працівники, які беруть участь у гасінні пожежі, дотримувалися безпеки праці.

3. Коли на пожежу прибудуть пожежно-рятувальні підрозділи, необхідно забезпечити їм безперешкодний доступ на територію об’єкта. Виняток — випадки, коли чинне законодавство встановлює особливий порядок допуску.

4. Після того, як прибудуть пожежно-рятувальні підрозділи, працівники Товариства за потреби зобов’язані брати участь у консультуванні керівника гасіння пожежі щодо конструктивних і технологічних особливостей об’єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення сил і засобів Товариства до вжиття необхідних заходів, пов’язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її поширенню.

5. Під час застосування первинних засобів пожежогасіння необхідно пам’ятати:

• - не можна відчиняти вікна у приміщенні (притік повітря посилює горіння);
• - перед тим, як використовувати внутрішній пожежний кран для пожежогасіння, переконатися, що електромережа знеструмлена (у групових електричних щитках) на ділянці, де виникла пожежа;
• - гасити пожежу так, щоб не пошкодити (по змозі) обладнання, офісну техніку та документи;
• - для гасіння м’якого інвентарю слід користуватися водою, якщо поряд немає оголених проводів.

• - гасити загоряння після того, як зняли напругу з електроустановки, що горить, та сусідніх електроустановок. Якщо напругу зняти неможливо, можна гасити електроустановки під напругою порошковими (до 1 кВ) або вуглекислотними (до 10 кВ) вогнегасниками;
• - щоб під час гасіння запобігти ураженню електрострумом, необхідно дотримуватися безпечних відстаней до електроустановок, використовувати у вогнегасниках насадки з діелектричного матеріалу, а також застосовувати індивідуальні ізолювальні засоби — діелектричні калоші, рукавички, чоботи;
• - гасити загоряння електроустановок під напругою водними або повітряно-пінними вогнегасниками заборонено.

• - з’їхати на узбіччя, зупинити авто, поставити машину на ручне гальмо;
• - висадити пасажирів, забрати документи, цінні речі;
• - витягти ключ із замка запалювання, щоб роз’єднати електричний ланцюг;
• - візуально виявити місце пожежі й оцінити її інтенсивність і небезпеку;
• - дістати вогнегасник, інструмент для зняття клем, надягти бавовняні рукавички. Заборонено гасити вогонь у забрудненому одязі — промасленому, просоченому парами палива, і зі змоченими пальним руками;
• - якщо причиною займання є пролив пального, необхідно спочатку гасити пальне, а потім машину;
• - якщо вогонь під капотом — відкрити капот, але не піднімати його, на місце займання спрямувати струмінь вогнегасника та маневрувати ним по всій площині загоряння;
• - збивши полум’я, відкрити капот повністю, загасити полум’я остаточно;
• - зняти клему з акумулятора, щоб запобігти повторному займанню.

Під час застосування первинних засобів пожежогасіння необхідно пам’ятати:

• - час безперервної роботи вогнегасника, рекомендованого для комплектації автотранспорту, становить 9—15 секунд;
• - запірно-пусковий пристрій вогнегасника дозволяє в разі потреби припинити подавати вогнегасний заряд. Це покращує тактику гасіння декількох осередків у різних місцях автомобіля або повторного займання в одному осередку;
• - найбільшого ефекту можна досягти при одночасному гасінні групою людей із застосуванням декількох вогнегасників, а також якщо одночасно застосовувати підсобні засоби: сніг, пісок, покривало тощо;
• - гасити потрібно з навітряного боку, направляючи струмінь з вогнегасника на поверхню, яка горить, а не на полум’я;
• - під час гасіння палива, яке витікає, подавати заряд від низу гирла отвору догори.

• - перекрити магістральний і балонний вентилі;
• - на двигуні, який працює, збільшити кількість обертів колінчатого вала й швидко відпрацювати газ, який залишився в системі газопроводів, від вентиля в карбюратор-змішувач;
• - гасити пожежу вуглекислотним або порошковим вогнегасником, піском, покривалом, водою, снігом та іншими підручними засобами.

Щоб запобігти нагріванню, балони з газом слід поливати холодною водою.

За стан і наявність вогнегасника на дорожньому транспортному засобі відповідає водій цього транспортного засобу, він повинен знати будову вогнегасника і вміти ним користуватися.

Водій зобов’язаний при щоденному огляді перевірити наявність на вогнегаснику пломб, відсутність механічних пошкоджень, величину тиску у вогнегаснику з індикатором (у вогнегасниках закачаного типу), термін чергового огляду.

Заборонено допускати до роботи дорожній транспортний засіб, якщо:

• - закінчився термін чергового технічного обслуговування вогнегасника;
• - вогнегасник має механічні пошкодження, порушення пломби та падіння тиску.

• - залишатись всередині приміщень;
• - щільно зачинити вікна та двері, вентиляційні отвори, димоходи;
• - заклеїти щілини у вікнах папером чи скетчем;
• - увімкнути телевізор чи радіо для отримання подальших вказівок;
• - попередити близьких і колег про небезпеку та можливу евакуацію;
• - вимкнути побутові прилади та газ.

• - взяти з собою аптечку;
• - одягнутись так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри;
• - використовувати протигази або ватно-марлеві пов'язки, змочені водою або краще 2-5% розчинами питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком);
• - залишити приміщення, використовуючи сходи;
• - на вулиці не бігти, не торкатися будь-яких предметів, не наступати у калюжі. Не їсти і не пити нічого;
• - якомога швидше залишити зону ураження, рухаючись поперек потоку повітря чи вітру.

Заплющити очі та затримати дихання.

Закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою).

Не бігти.

Спробувати визначити напрямок вітру.

Виходити з зони зараження в бік, перпендикулярний вітру.

За неможливості вийти, піднятись на другий поверх, горище, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), адже хлор стелиться по землі.

При виявленні будь-якого виду зараження — негайно дзвоніть за телефоном 101.

При отруєнні хлором потерпілого потрібно винести із зони зараження. При зупинці дихання — зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2% розчином питної соди або водою.

Одягнути протигаз і вивести ураженого на свіже повітря, якщо неможливо – у підвал, або лягти на землю.

Дати подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-ного розчину ментолу в хлороформі).

Дати ураженому теплого молока з "Боржомі" або харчовою содою.

При задусі необхідний кисень.

При спазмі голосової щілини забезпечити тепло на ділянку шиї, теплі ванночки, інгаляцію.

При зупинці дихання провести серцево-легеневу реанімацію.

При потраплянні в очі промити водою або 0,5-1%-ним розчином квасців, вазеліновою або оливковою олією.

При уражені шкіри − обмити чистою водою, зробити примочки з 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Негайно надіти протигаз або респіратор, протипилову тканинну маску або ватно-марлеву пов’язку та слідувати у захисну споруду (сховище, протирадіаційне укриття, підвал).

Якщо захисна споруда знаходиться надто далеко та відсутні засоби захисту органів дихання, необхідно залишатись вдома (в робочому приміщенні). Увімкнути всі можливі засоби масової інформації та слідкувати за повідомленнями та розпорядженнями штабу цивільного захисту та/або місцевих органів влади. Тим часом закрити вікна, двері, зашторти їх щільною тканиною або ковдрою. Закрити вентиляційні канали, віддушини, заклеїти щілини у віконних рамах.

Забрати продукти в холодильник або інші надійні для захисту місця, максимально ізолювати їх від зовнішнього впливу (харчова плівка, контейнери, тощо).

Створити запас води. Проінформувати колег та сусідів про почуте повідомлення.

/Головна небезпека на забрудненій місцевості - це потрапляння радіоактивних речовин усередину організму з повітрям, що вдихається, а також, при прийомі їжі і води. Попадання великої кількості радіоактивних речовин на відкриті ділянки шкіри може спричинити опіки шкіри./

З метою зниження тяжкості наслідків іонізуючих випромінювань на організм людини, застосовуються спеціальні хімічні речовини (радіопротектори). Вони підвищують захисні властивості організму, роблять його стійкішим до іонізуючих випромінювань. У випадках, коли відбулося переопромінення, знижують тяжкість променевої хвороби, полегшують умови для одужання. Радіопротектори послаблюють симптоми, що викликають нудоту та блювання.

Радіопротектори поширені під назвами: цистеїн, цистамін, цистофос та інші похідні препарати. Дані препарати у своєму складі мають сульфгідрильні групи, які й мають протирадіаційні властивості.

У цивільному захисті застосовується цистамін, який входить до складу військової аптечки індивідуальної. Приймати таблетки цистаміну треба на початку радіоактивного зараження. Тоді ефективність опромінення буде знижено приблизно в 1,5 рази. Якщо прийняти препарат після опромінення, захисної дії не відбудеться.

Йодна профілактика проводиться тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики.

Йодна профілактика здійснюється відповідно Регламенту щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 березня 2021 року № 408, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2021 року за № 526/36148.

Працівники Товариства та населення, яке проживає на території де є загроза забруднення радіоактивними ізотопами йоду, приймають профілактичну дозу препарату "калій йодиду" тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики.

Регламентом встановлено наступні вікові групи та однократне дозування препарату стабільного йоду (калій йодид): діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) - 16 мг, діти від 1 місяця до 3 років - 32 мг, діти від 3 до 12 років - 62,5 мг, підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, матері, які годують груддю - 125 мг.

Достатньо одноразового прийому препаратів "калій йодиду". Однак, за умови довготривалого чи повторного негативного впливу, неуникненого споживання забруднених харчових продуктів і води питної, можливий повторний прийом препаратів стабільного йоду здійснюється лише після офіційних оповіщень.

Оптимальний ефект йодної профілактики можливий за умови завчасного (превентивного) прийому препарату за 6 і менше годин до надходження радіоактивних ізотопів йоду.

Допустимий період для прийому стабільного йоду становить 24 години до і протягом шести годин після очікуваного початку впливу радіоактивних ізотопів йоду. Також обґрунтовано приймати "калій йодид" для блокування щитоподібної залози протягом восьми годин після початку впливу радіоактивних ізотопів йоду. Початок йодної профілактики пізніше ніж через 14 годин після впливу радіоактивних ізотопів йоду може завдавати більше шкоди, ніж очікувана користь, бо сприятиме продовженню біологічного періоду піврозпаду радіоактивних ізотопів йоду, які вже накопичилися в щитоподібній залозі.

Одноразове застосування калій йодиду забезпечує захист щитоподібній залози приблизно на 24 години. Як правило, евакуація населення (при наявності показань) є більш ефективним заходом щодо радіаційного захисту, ніж повторний прийом препарату калій йодиду. Якщо евакуація, з якихось причин, затримується або неможлива, то багаторазове (повторне) застосування калій йодиду слід проводити не раніше 24 годин після першого прийому препарату й тільки в умовах або при можливості пролонгованого надходження радіоактивності в зовнішнє середовище.

Застосування протигазів, респіраторів, протипилових тканинних масок та ватно-марлевих пов’язок значною мірою знизить (виключить) попадання радіоактивних речовин усередину організму через органи дихання.

Для дорослих можливо використовувати протигази типу: ГП-9, ГП-7, для дітей дошкільного віку - ПДФ-Д, ПДФ-2Д, школярам - ПДФ-Ш, ПДФ-2Ш, до півтора року - КЗД-4, КЗД-6. З респіраторів найкраще використовувати «Пелюсток», Р-2, Р-2Д, «Кама», можна РПГ-67.

Протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов’язка володіють дещо меншими захисними властивостями, але все ж таки значною мірою захищають органи дихання людини.

З метою уникнення ураження шкірних покривів, необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки, комбінезони, гумове взуття, рукавички.

Головне – максимально послабити вплив радіації на людину, а ще краще – не допустити. Для цього треба дотримуватися низки заходів та застережень. Наприклад, намагатися якнайменше перебувати на відкритій місцевості, а якщо вже вийшли, то обов’язково з одягненими засобами індивідуального захисту (респіратор, плащ, чоботи, рукавички).

Якщо людина на вулиці, у дворі, не сідати на землю, лавки, не курити, не роздягатись.

При поверненні з вулиці додому обмити або обтерти мокрою ганчіркою взуття. Верхній одяг витрусити та почистити вологою щіткою, віником.

Лице, руки, шию ретельно обмити, рот прополоскати 0,5%-м розчином питної соди.

У всіх приміщеннях, де знаходяться люди, щодня проводити вологе прибирання, бажано із застосуванням миючих засобів.

Їжу приймати лише у закритих приміщеннях. Не зайвим ще раз помити руки з милом та прополоскати рот.

Воду вживати лише з перевірених джерел. Найбезпечніша вона з водопроводу з артезіанських джерел або інших закритих джерел.

До відкритих колодязів (каптажів, тощо) треба підходити з особливою обережністю. Продукти харчування вживати тільки ті, які зберігалися в холодильниках, закритих ящиках, скриньках, підвалах, льохах або були куплені в торговій мережі. Однак у всіх випадках не завадить перевірка на забрудненість за допомогою побутових дозиметрів.

Складною проблемою при діях у зонах радіоактивного забруднення є організація харчування. Готувати та приймати їжу треба в закритих приміщеннях на дезактивованій прилеглій території, а ще краще на незараженій місцевості.

Тільки у виняткових випадках можна готувати їжу на відкритій - місцевості при рівнях (потужності дози) радіації не більше 1 Рентген на годину. При рівнях до 5 Рентген на годину допускається готувати в наметах, але знову за крайніх обставин. Продукти та вода для приготування доставляються тільки в герметичному закупорюванні та посуді.

• - уважно слухати інформацію та інструкції, не користуватися без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами;
• - зберігати спокій, попередити колег і сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку;
• - дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації;
• - підготувати документи, одяг, необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Документи зберігати у водонепроникному пакеті;
• - від'єднати всі електроприлади від електромережі, вимкнути газ;
• - перенести більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підняти на верхні полиці.

• - зберігати спокій, уникати паніки;
• - зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;
• - надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу;
• - перед виходом з приміщення (будинку) вимкнути електро- та газопостачання, загасити вогонь у грубах. Зачинити вікна та двері, якщо є час – закрити вікна та двері першого поверху дошками чи щитами;
• - піднятися на верхні поверхи. Якщо будівля (будинок) одноповерховий – зайняти горішні приміщення;
• - до прибуття допомоги залишатись на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізувати рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти;
• - перевірити чи немає поблизу постраждалих, надати їм допомогу;
• - потрапивши у воду, зняти з себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу предмети, завдяки яким можна залишитися на плаву;
• - не переповнювати катери, човни, плоти та ін.

• - переконатись, що будівля (приміщення, житло) не отримала внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття;
• - не користуватись електромережею до повного осушення будинку;
• - обов'язково кип'ятити питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені;
• - просушити будинок, провести ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду і побутових речей та прилеглої до будинку території;
• - осушити затоплені підвальні приміщення поетапно, з розрахунку 1/3 об'єму води на добу;
• - електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування;
• - заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені, навіть консервацію;
• - все майно, що було затопленим, підлягає дезінфекції;
• - дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.